ЗДО "Ромашка" Глевахівської селищної ради Київської області

РЕЦЕПТ ЛЮБОВІ ДО ДИТИНИ
Шановні батьки!
Поділимось з вами дуже прости рецептом любові до дитини.
Беріть ручки й записуйте.
Візьміть два кілограми ніжних дотиків.
вісім одиниць обіймів,
сорок частинок поцілунків, три пір’їнки любові,
два сяйва з очей, одну велику посмішку радості,
три пакетики батьківської мудрості,
перемішайте разом з дитиною у золотій серединці
та приправте двома годинками сумісного часу.
Смакувати та приймати невеличкими дозами двічі на день в будні дні та тричі на день у вихідні.
НЕХАЙ ЩАСТИТЬ!

ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОГУЛЯНКИ ВИХІДНОГО ДНЯ

Сучасні батьки здебільшого так заклопотані буденними турботами, що мало дбають про організацію родинного дозвілля. Навіть якщо сім’ї вдається вибратися у вихідні в природу, то нерідко кожен займається своїми справами.
Покажіть батькам користь спільного відпо­чинку і для розвитку малюків, і для зміцнення стосунків у родині. Допоможіть спланувати прогулянку, обрати цікаві ігри, досліди, провести пізнавальні бесіди, що сприяють закріп­ленню набутих малюком у дитсадку знань і вмінь. Така допомога дасть добрі результати.

СПІЛЬНІ ПРОГУЛЯНКИ: КОРИСНО І ЦІКАВО

Напружений життєвий ритм сьогодення, а та­кож те, що більшість часу сучасні дошкільнята проводять у дитячому садку, призводять до того, що малятам бракує батьківської уваги та піклу­вання.
Саме тому вважаємо особливо значущи­ми організовані батьками разом з дітьми прогу­лянки вихідного дня.
У чому ж вбачаємо значення цих сімейних за­ходів?
По-перше, в можливості щоразу спосте­рігати, як крок за кроком з вашою допомогою малюк пізнає навколишній світ.
По-друге, з та­ких прогулянок проростає багатий духовний світ сина чи доньки.
Шановні тата й мами, якщо у ва­шій сім’ї ще немає такої традиції, щиро радимо: започаткуйте її!
Організовуючи спостереження за цікавими об’єктами, залучаючи малюка до спільної корис­ної праці, проводячи цікаві досліди й експери­менти, ви задовольняєте його потреби в русі, грі та пізнанні навколишнього світу, сприяєте гар­монійному розвитку особистості, формуванню екологічного світогляду й створенню цілісної ре­алістичної картини світу.
За будь-якої нагоди, в будь-яку пору року, аби тільки дозволяла погода, вирушайте до лісу, пар­ку, лугу, водойми, щоб помилуватися неосяжни­ми просторами та красою рідної землі. Захопіть із собою гостинці для лісових мешканців і разом облаштуйте для них їдальню. У найзатишнішому куточку зупиніться на відпочинок. Можливо, вам пощастить побачити білочку, поспостерігати за роботою дятла, рухом хмарин по небу, знайти су­хий корч дивної форми і разом виготовити якусь цікаву поробку.
Покажіть маляті красу вечірнього неба чи ро­сяного ранку, тремтливого листочка та веселого сонячного промінчика, чарівної квітки, що тільки розкриває свої пелюстки, яблуневої гілки, яка згинається під тягарем соковитих плодів, — і в маленькому серці зародиться чуття краси, таке необхідне для формування естетичних смаків та ідеалів.
Перев’яжіть із сином чи донькою зламану гіл­ку, приберіть галявину від сміття, і малюк почне дивитися на світ очима зацікавленої людини, за- хисника рідної природи.
Разом поспостерігайте, як перед дощем стуляють свої пелюстки квіти, як літають над квітучим деревом бджоли, — і ви переконаєтеся, скільки нескінченних “чому?”, “як?”, “навіщо?” виникає у маляти. Треба тільки бути готовими до розмови.
Ніколи не відмахуйтеся, не відкладайте на потім, а намагайтеся разом з дитиною знайти відповідь, підведіть її до самостійних висновків, допоможіть установити причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ІГРИ ПІД ЧАС ПРОГУЛЯНКИ

Радимо батькам під час дозвілля на природі організовувати спільні інтелектуальні ігри. Їх можна проводити під час поїздки, походу або на привалі. Вони не обмежені за кількістю та віком гравців. Будь-які явища природи, предмети, об’єкти, життєві ситуації, які трапилися з вами на прогулянці, можна задіяти в грі.
Розпочнемо з ігор, які впливають на сенсорний розвиток (формування навичок розрізнення ознак предметів: форми, розміру, кольору, смаку тощо).

УПІЗНАЙ ПРЕДМЕТ НА ДОТИК

Під час прогулянки знаходьте і розглядайте різні дрібні предмети: камінчики, гілочки, плоди, шматочки кори тощо. Збирайте їх у непрозорий мішечок, коробочку, пакет. Запропонуйте дитині тільки на дотик, не підглядаючи, впізнати предмет і розповісти про нього.

КЛАСИФІКАЦІЯ
Той самий “скарб” з маленьких предметів упорядковуємо від найбільшого до найменшого чи навпаки.
Можна запропонувати дитині назвати, описати та розсортувати їх за природними якостями (дерев’яні, паперові, кам’яні тощо), згрупувати за кольором, формою або за будь-якою іншою ознакою.
Продовжуємо іграми на розвиток мислення (вміння розмірковувати, відповідати на запитання, визначати головне, встановлювати спільні та відмінні властивості об’єктів, виявляти причинно-наслідкові зв’язки, порівнювати, узагальнювати, диференціювати їх).

БУВАЄ - НЕ БУВАЄ

Спостерігаючи під час прогулянки за різними явищами, об’єктами природи, дитина або дорослий пропонують реальну чи нереальну життєву ситуацію, запитуючи “Буває чи не буває?”

ВІДГАДАЙ ЗА ОПИСОМ

Дорослий або дитина пригадують традиційні загад­ки чи придумують їх самі, наприклад, описують при­родний предмет, об'єкт чи явище, не називаючи його. Усі інші мають відгадати, що це.

ВІДШУКАЙ ДЕРЕВО

Зберіть листочки або плоди різних дерев, розглянь­те їх з дитиною. Запропонуйте знайти відповідні дере­ва. Спонукайте пригадати їхні назви.

ХТО ШВИДШЕ ПОЛІЧИТЬ?
Перелічуйте все, що ви бачите навкруги, закріплю­ючи навички кількісної та порядкової лічби. А спостері­гаючи, як прилітають і відлітають птахи, комахи тощо, можна здійснювати найпростіші усні обчислення на до­давання та віднімання.
Якщо ви плануєте тривалий відпочинок на бе­резі озера, лісовій галявині, у полі чи лузі, до­цільно взяти із собою шахи, шашки, доміно чи лото. Ознайомте дітей з правилами гри, поді­літься сімейними таємницями виграшних комбі­націй, навчіть радіти перемозі й не засмучувати­ся через поразку.
Стануть у пригоді й ігри, які розвивають сприймання, пам’ять та увагу. Наприклад, такі.

НАЗВИ ПО ПОРЯДКУ

Викладаємо камінчики, гілочки, плоди, шматоч­ки ланцюжком у певному порядку. Просимо малюка запам’ятати їх розташування. Закриваємо ланцюжок серветкою і просимо назвати, в якому порядку розта­шовані предмети. (Викладати предмети може й дити­на, тоді дорослий запам’ятовує і називає їх).

ФОТОГОРАФ

Просимо дитину уважно роззирнутися навкруги. Запам’ятати, “сфотографувати" все, що вона бачить. Потім повертаємо її обличчям до себе і просимо роз­повісти, що зображено на "фотографії" позаду неї.
Корисними будуть й ігри, спрямовані на роз­виток уяви.

НА ЩО СХОЖЕ?

Дорослий з дитиною розглядають цікавий предмет, об'єкт, явище, намагаючись визначити, на що це схоже (наприклад, дерево, кущ — на їжачка, корабель тощо).
Зверніть увагу на хмаринки, пофантазуйте, на що вони схожі, складіть про них оповідання-казку. Нехай дитина вдома пригадає складену казку й перекаже її бабусі, вам або друзям.

ВЕСЕЛІ СЛІДИ

Дорослий з дитиною залишають на мокрому піску сліди від рук та ніг. Потім прикрашають їх мушлями, камінчиками, домальовують так, щоб це було на щось схоже.
Варіантів ігор та розваг для пізнавального роз­витку дітей під час спільного дозвілля безліч, але найважливіше — можливість емоційно розслаби­тися й отримати насолоду від спільної діяльності, нові яскраві та незабутні враження. У пригоді стануть фотоапарат, кольорові олівці, альбом.
Запропонуйте малюкові сфотографувати або на­малювати квіти, якими ви милувалися разом, чи пейзаж, що вам запам’ятався. Це допоможе збе­регти в пам’яті найцікавіші моменти сімейного відпочинку.

МАЛЕНЬКІ ДОСЛІДИ В ПРИРОДІ

Малюки — природжені дослідники. Тож бать­ки мають використовувати будь-яку можливість, щоб підтримувати у них вогник допитливості, бажання досліджувати й експериментувати. До прогулянок треба готуватися заздалегідь: про­думайте, про що можна поговорити, де знайти цікаву інформацію: про мурашник, хмари та їх різновиди, буревії та використання вітру люди­ною, різні водойми тощо. Підготуйте допоміжні предмети.
Пропонуємо кілька варіантів дослідницьких завдань, які можна виконати в природі разом з дітьми.

ЩО ПЛАВАЄ?

Літньої пори на березі водойми можна вирити ямку і проводити дослід у ній або безпосередньо в річці. Вам знадобляться різні допоміжні предмети — дерев'яні (гі­лочки, брусочки), пластмасові (кришечки, пляшки з-під води), металеві (великий і маленький цвяхи), паперо­вий кораблик. По черзі опускайте у воду предмети, спостерігайте, що відбувається.
Діти мають дійти висновку, що плавучість об'єкта за­лежить від його ваги, форми та матеріалу, з якого він зроблений.
Не забудьте забрати з водойми предмети, з якими проводили дослід, акцентуйте на цьому увагу дитини. Поясніть, що не можна забруднювати природу.

ЯКИЙ ПТАХ СПІВАЄ?

Запитайте, чи можуть діти впізнати за голосом, який птах співає. Найчастіше у нашому довкіллі можна по­чути горобців, синиць, шпаків, соловейка, зозулю. По змозі запишіть голоси птахів, сфотографуйте пташок, а вдома прослухайте запис, роздивіться фото, при­гадайте, якій пташці який голос належить. Знайдіть інформацію про цих птахів в енциклопедії або в інтернеті. Нехай дитина поділиться новими знаннями та враженнями з друзями.
Гуляючи з дітьми в природі, маємо пам’ятати: малюки не усвідомлюють ризику: в них немає відчуття страху, вони не мають досвіду, який під­казав би, де на них може чатувати небезпека. Тому треба постійно пильнувати за дітлахами.
Отже, важливо, щоб прогулянки в природу справді стали доброю сімейною традицією, яка передаватиметься з покоління в покоління. Це зробить ваші стосунки з дитиною міцними та щи­рими, і вам ніколи не загрожуватиме небезпека якоїсь недоброї днини опинитися перед закри­тою наглухо душею власного сина чи доньки.

ПОРАДИ БАТЬКАМ
ЯК ОРГАНІЗОВУВАТИ ПРОГУЛЯНКИ В ПРИРОДУ
·* Обов’язково обговоріть разом з дітьми план на вихід­ний день, врахувавши при цьому пропозиції та поба­жання всіх членів родини.
·* Збираючись на тривалу прогулянку, обов’язково підго­туйте й візьміть із собою аптечку, засоби особистої гігі­єни, питну воду та їжу, корисну для дитячого організму.
· *Організовуючи прогулянку, врахуйте режимні моменти.
·* Будь-які розваги, пов’язані з поїздками та перебуван­ням маленької дитини в незнайомій місцевості, пла­нуйте на перший з двох вихідних, щоб наступного дня малюк міг заспокоїтися й увійти у звичний ритм життя.
·* Обов’язково ознайомте дітей з правилами поведінки в природі.

· Заздалегідь продумайте маршрут прогулянки, місця зупинок для відпочинку, спосіб пересування, подбайте про цікаві розваги та заняття для всієї родини (вико­ристовуйте дари природи, що траплятимуться вам до­рогою, різні способи подолання перешкод, як-от про­йти по зваленому стовбуру дерева тощо).

ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ДІЛИТИСЯ Й БУТИ ЩЕДРОЮ?

Батькам кожного 2-4-річного малюка знайома ситуація, коли він не бажає віддавати свою іграшку (велосипед, машинку) іншій дитині, при цьому залюбки бере в неї відерце, ляльку чи лопатку. І вмовляння мами: «Дай хлопчикові на велосипеді проїхатися, адже він тобі дав машинку», — часто виявляються марними. Характерною є ситуація, коли діти в пісочниці не можуть поділити червону лопатку — тягнуть її кожен у свій бік, при цьому не помічаючи розкидані навколо сині, жовті, зелені лопатки, що не відрізняються нічим, крім кольору. У таких випадках батькам зазвичай дуже соромно, вони виправдовуються, умовляють дитину, дорікають їй і навіть карають за жадібність. Але чи справедливою при цьому є їхня переконаність, що дитина зростає скнарою?

ЖАДІБНІСТЬ: ПРИРОДНА ВАДА ЧИ ВІКОВА ОСОБЛИВІСТЬ?
Жадібність не є вродженою рисою характеру. Вона виникає внаслідок неправильної поведінки дорослих, які оточують дитину. Найчастіше перші прояви «жадібності» спостерігають батьки дітей віком саме 2- 4-х років. Це обумовлено певними особливостями дитячої психіки.
А саме егоцентризмом, який до 6-7-річного віку є віковою нормою. Для дворічного малюка віддати незнайомому хлопчику в пісочниці улюблену машинку — це все одно, що віддати частину себе, як-от руку чи ногу.
І наполегливі заклики мами дати іграшку іншій дитині малюкові незрозумілі: у нього може виникнути думка, що мама любить сторонню дитину більше, ніж його. Унаслідок такого трактування ситуації дитина ображається, хвилюється, злиться, вдається до істерики. І хоч розуміє, що поводиться погано, та вже не може зупинитися.
Роль дорослого в запобіганні та розв'язанні конфліктної ситуації між дітьми Допоки дитина не навчилася самостійно й конструктивними методами розв'язувати ситуації, які виникають у неї під час спілкування з іншими дітьми, їй у цьому має допомагати близький дорослий. Ви маєте зробити все можливе, аби уникнути конфліктної ситуації між дітьми.
Тож, якщо інша дитина хоче взяти у вашого малюка іграшку, а той пручається, дійте так:
• заговоріть зі сторонньою дитиною, спробуйте переключити її увагу на щось нейтральне, скажімо: «Ой, яка в тебе гарненька шапочка»;
• запропонуйте дітям обмінятися іграшками або дайте сторонній дитині іншу, не таку «дорогу серцю» вашого малюка іграшку (радимо брати із собою на прогулянки кілька однакових чи подібних іграшок);
• залучіть дітей до спільної діяльності, наприклад запропонуйте їм побудувати вежу з камінчиків, яку ви щойно почали зводити.
Нехай вони подають вам камінчики, а ви заохочуйте їх: «Разом у нас вийде велика й гарна вежа...».
Коли незручна ситуація подолана й ваш малюк не влаштував істерику, а навіть погодився дати іншій дитині потримати іграшку, обов'язково відзначте його правильну поведінку, скажіть, що вам було приємно бачити, як він ділиться з іншими (просить дозволу взяти чужу іграшку).
Не забувайте хвалити малюка за виявлену ним доброту і щедрість. Удома читайте казки, оповідання, історії про те, як погано скупитися і як добре ділитися.
Обігравайте з дитиною різні життєві ситуації, як-от: день народження плюшевого ведмедика (приходять гості з подарунками, ведмедик їх зустрічає, пригощає, розважає); лялька не хоче ділитися з іншими своєю іграшкою тощо.
У процесі гри підказуйте дитині адекватні способи розв'язання конфліктних ситуацій.
Утім, якщо конфлікт уже відбувся:
• не кричіть на малюка і не карайте його — у збудженому стані він усе одно не сприйме пояснення, тому спочатку дітей слід розвести і заспокоїти;
• спокійно скажіть, що вже час іти додому (у магазин тощо), після чого візьміть малюка на руки разом із його «скарбами», не поспішаючи, залиште «поле бою»;
• після того, як малюк заспокоїться, обговоріть із ним ситуацію, що сталася. Також буде доречно розповісти малюкові казку чи історію з подібною ситуацією;
• проявіть терпіння й мудрість, якщо дійшло до плачу чи навіть бійки між дітьми. Розведіть їх у різні боки або ж спробуйте переключити їхню увагу, діставши абсолютно нову іграшку, яку ви взяли з дому про всяк випадок;
• не беріть на прогулянку дорогі іграшки, втрата чи псування яких засмутить малюка й навіть вас. Також не несіть надвір улюблені дитиною й нові іграшки. Зауважте, що лише насолодившись своєю «власністю» вдосталь, малюк погодиться поділитися нею з іншими.

ПОКАЗУЙТЕ ДИТИНІ ПРИКЛАДИ ЩЕДРОСТІ

Для дитини дуже важливим є приклад близьких людей — мами, тата, бабусі, старшої сестри. Якщо в сім'ї прийнято дарувати подарунки друзям, допомагати родичам, людям літнього віку, долучатися до благодійності, то малюк чітко засвоїть, що така поведінка — зовсім не подвиг, а звична й потрібна справа.
Час від часу доцільно спонукати дитину до доброчинності. Поговоріть із малюком, що з іграшок, особистих речей він готовий віддати, подарувати сусідській дитині чи дитині з незаможної сім'ї тощо. Запитайте, чому саме цю річ він вирішив подарувати.
Якщо побачите, що малюкові справді не шкода розлучатися з іграшкою і він не сумнівається у своєму виборі, — настає час дарування. При цьому важливо, щоб людина, якій подаровано річ, висловила щиру вдячність, сказала добрі слова дарувальнику — вашій дитині. Утім, якщо одержувач подарунка — теж дитина, дорослі мають їй допомогти правильно зреагувати на щедрість вашого малюка.

ЗАОХОЧУЙТЕ ДО СТВОРЕННЯ Й ДАРУВАННЯ ПОДАРУНКІВ

Починаючи з дворічного віку, варто запропонувати дитині створювати подарунки близьким та друзям власноруч.
Наприклад, з вашою допомогою малюк може намалювати картинку, зробити аплікацію чи закладку для книжки, листівку тощо.
У такій доброчинній творчій діяльності є низка позитивних моментів, зокрема дитина:
• розвиває свої творчі здібності та креативність;
• створює виріб для когось із теплими думками про конкретну людину, а отже, легко й залюбки віддає свій витвір — розлучається з ним;
• отримує задоволення від того, що інші високо оцінюють її старання; у неї підвищується самооцінка та інтерес до творчості.
Тож якомога частіше залучайте малюка до вибору подарунків і до процесу їх вручення. Нехай дитина візьме участь у привітанні й почує слова подяки від одержувача. Розширюйте коло спілкування дитини — сприяйте тому, щоб інші діти заходили до неї в гості і щоб вона сама також вміла поводитися в гостях.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: ДОБРОЮ ТА ЩЕДРОЮ МОЖЕ БУТИ ЛИШЕ ТА ЛЮДИНА, У ЯКОЇ Є ПОЧУТТЯ ВЛАСНОСТІ.
ВОНА ВІДДАЄ НЕ ЛИШЕ ТОМУ, ЩО ТАК ТРЕБА, А ТОМУ, ЩО ХОЧЕ ПОДАРУВАТИ ІНШИМ РАДІСТЬ, І САМА ПОРАДІТИ РАЗОМ З НИМИ.
ЗВІСНО, МОЖНА "ВИМУШТРУВАТИ" ДИТИНУ ТАК, ЩО ВОНА ВІДДАВАТИМЕ СВОЮ РІЧ, БО ВВАЖАТИМЕ, ЩО МУСИТЬ.
ОДНАК, У ТАКОМУ ВИПАДКУ ВОНА ВІДЧУВАТИМЕ НЕЗАДОВОЛЕНІСТЬ, ПРОТИРІЧЧЯ МІЖ ВЛАСНИМИ ЕМОЦІЯМИ ТА ДІЯМИ.

ЩАСЛИВІ ДІТИ!

Ми завжди піклуємось про своїх дітей. Ми їх дуже любимо, пестимо та оберігаємо.Та замислювалися ви, хоч коли-небудь, які це вони, щасливі діти?
А щасливі діти :
Відчувають безпеку і надійність.
Відчувають себе коханими та прийнятими.
Відчувають себе сердечно прив'язаними до вас.
Відчувають себе вислуханими і зрозумілими, і вірять, що «мої думки і почуття важливі в нашій родині».
Відчувають вашу повагу і прийняття, коли говорять, дивляться або торкаються до вас.
Відчувають заохочення і підтримку в більшості своїх позитивних проявів.
Можуть без страху висловлювати свої потреби в допомозі, увазі та підтримці.
Відчувають дозвіл і підтримку висловлювати свої сильні почуття, тому що якщо вони не висловлюють їх прямо й усвідомлено, вони будуть вихлюпувати їх імпульсивно і несвідомо.
Не боятися робити помилки.
Відчувають, що ваше навчання і керівництво без грубості і покарань.
Не бояться вас, своїх батьків.
Засинають щоночі, відчуваючи себе коханими і оточеними турботою, бо всі конфлікти, щоб відбулися за день улагоджені.
Їдять достатньо свіжо ї здорової їжі, не зловживають солодощами.
Живуть в приміщенні, де не палять.
Можуть вчитися зі своєю власною швидкістю.
Мають багато веселощів та ігор зі своєю родиною та друзями.
Проводять багато часу на природі.
Не проводять багато часу перед телевізором, комп'ютером та з дорослими темами.
Регулярно спілкуються одне з одним.
Мають здорові, зрілі рольові моделі, до яких прагнуть.
Дітям потрібні ренальні живі герої, на прикладі батьків!